Історія кафедри

 

Розвиток електроенергетичних систем тісно пов’язаний з проблемами автоматизації процесів виробництва та розподілу електричної енергії, тому в середині 50-х років актуальним стало питання підготовки спеціалістів у галузі релейного захисту та автоматики електроенергетичних систем.

Перший набір студентів на спеціальність “Автоматизація виробництва та розподілу електричної енергії” відбувся в 1958 р., в складі кафедри автоматики та телемеханіки (АТ) електроенергетичного факультету. Кафедра як структурний підрозділ електроенергетичного факультету КПІ з назвою “Релейний захист та автоматизація енергосистем” була створена у 1962 р.

Засновником кафедри був к.т.н, проф. Ю. П. Гизила – високоосвічена людина, широко відомий фахівець в галузі релейного захисту та автоматики енергосистем. Виходячи з можливостей того часу, кафедру було розміщено в корпусі № 1 на площі близько 100 м².

Систему підготовки спеціалістів у галузі релейного захисту та автоматики енергосистем проф. Ю. П. Гизила побудував ще на рідкісній у той час основі єдності теорії з практикою через зв’язок виробництва з наукою. Для навчальної роботи було запрошено провідних спеціалістів релейного захисту та автоматики з ВЕО “Київенерго” (Б. Д. Глуховський, В. В. Фельдман) та наукових співробітників Інституту електродинаміки Академії наук УРСР (д.т.н., проф. І. М. Сирота, к.т.н. А. П. Трухан та ін.).

На початковому етапі функціонування кафедри у професорсько-викладацькому складі кафедри були: проф. Ю. П. Гизила, доц. З. А. Горобиль, доц. В. А. Ружичка, ст. викладач Г. М. Байбаков та ассистент Г. П. Кас’янов. В процесі становлення кафедри у зв’язку з розширенням обсягу навчальної діяльності професорсько-викладацький склад кафедри з року в рік збільшувався. Так, на кафедру запросили працювати спеціалістів у галузі автоматики та телемеханіки – проф. Й. І. Гребня, доц. Б. С. Дідика, випускників кафедри – ас. М. Ф. Головатюка, ас. О. І. Курсона, ас. О. А. Вульпе, ст. викладача О. Г. Піскунова, доц. Г. В. Вахлакова.

На етапі свого становлення і розвитку кафедра була в системі МВ та ССО СРСР, однією з трьох спеціальних кафедр СРСР, які готували спеціалістів з релейного захисту, автоматичного управління та регулювання режимів електроенергетичних систем. В цей час на кафедрі були розроблені та впроваджені регулятори статичних батарей конденсаторів.

Наступний етап розвитку припадає на другу половину 70-х років. В КПІ вдосконалюється структура і кадрова політика інституту та його матеріально-технічної бази. Тому в 1974 р. завідувачем кафедри було обрано молодого к.т.н., доц. В. Ф. Скриля, що вже мав достатній досвід організаційної, наукової та навчально-педагогічної роботи.

Виходячи на той час з тенденції підготовки фахівців широкого профілю, які могли б у своїй майбутній діяльності перекрити стики між різними напрямами розвитку спеціальності, в 1974 р. одночасно на кафедру РЗА перейшла потужна науково-дослідна група, керована В. Ф. Скрилем, що вела розробки методів та засобів передачі інформації через електричні мережі (доц. А. Д. Голота, доц. Л. В. Свєчніков) та керована Ю. В. Щербиною група кафедри електричних мереж та систем, що вела спеціальність “Кібернетика електроенергетичних систем” (доц. Д. Б. Банін, ас. М. І. Нефьодов). Таким чином, відбулася інтеграція трьох сторін перспективного розвитку систем управління в електроенергетиці: традиційна релейна техніка, цифрова обчислювальна техніка та засоби передачі інформації меж електроенергетичними об’єктами та центрами управління ними. Реорганізована кафедра дістала назву “Автоматизація енергосистем” і розмістилася на площі 600 м² у новозбудованому корпусі КПІ № 22. В цей час на кафедрі були розроблені та впроваджені оригінальні рішення диференційного захисту збірних шин, диффазні захисти силових трансформаторів, перші системи РЗА на мікропроцесорній техніці та засоби інформаційних мереж диспетчерського керування енергетичними системами. Останні були відзначені багатьма дипломами та медалями виставок досягнень народного господарства колишнього СРСР та України.

В період нового становлення кафедри вкрай актуальною стає проблема навчально-методичного забезпечення навчального процесу та оновлення матеріально-технічної бази кафедри. Перш за все суттєво переробляється навчальний план підготовки молодих фахівців з метою розширення спеціальності. Відповідно, зміцнюється фундаментальна підготовка, розширюється гуманітарна загально-інженерна підготовка, створюється скрізна підготовка з обчислювальної техніки, вводяться нові спеціальні дисципліни: “Проектування та експлуатація систем РЗА”, “Основи та засоби передачі інформації в енергосистемах”, “Алгоритмізація та програмування електроенергетичних задач”, “Диспетчерське управління електроенергетичними системами” та ін. Розробляються навчальні програми нових дисциплін, що ґрунтуються на найновіших досягненнях у відповідних науково-технічних напрямах розвитку електроенергетики СРСР.

Враховуючи повну відсутність навчальних посібників з нових дисциплін, колектив викладачів кафедри за ініціативою зав. кафедри В. Ф. Скриля був зорієнтований на створення в найкоротший термін навчально-методичної літератури вузівського видання. Вагомий доробок в цій роботі доц. Г. П. Кас’янова, проф. Ю. В. Щербини, доц. Д. Б. Баніна, доц. О. Г. Піскунова, доц. А. Д. Голоти, доц. О. І. Курсона.

За цей час було видано 12 найменувань навчальної літератури загальним обсягом майже 400 друкованих аркушів.

У 1974-1978 рр. на кафедрі широко впроваджується електронна обчислювальна техніка – необхідна складова фахової підготовки. В лабораторії кафедри застосовуються ЕОМ Мир-2, СМ-4 та МН-7М, а також обчислювальна техніка, яку мали в своєму розпорядженні підприємства виробничої практики, науково-дослідних та проектних інститутів м. Києва, Головного інформаційно-обчислювального центру Міненерго УРСР. Це дозволило практично всім випускникам кафедри виконувати дипломні проекти та роботи з застосуванням обчислювальної техніки.

Наступний етап становлення кафедри припадає на 80-ті роки. Згідно з проектом будівництва нового корпусу (корпус № 20) для розміщення електроенергетичного та електротехнічного факультетів кафедрі надавалась загальна площа майже 700 м². Це забезпечувало умови для створення якісно нової матеріально-технічної бази кафедри. Під керівництвом зав. кафедри В. Ф. Скриля і за активної участі колективу кафедри були розроблені проекти нових навчальних та навчально-наукових лабораторій. Ці проекти реалізовані у 1978 р., коли здали в експлуатацію першу чергу корпусу № 20. В стислі терміни було створено та укомплектовано сучасним устаткуванням такі лабораторії:

• релейного захисту та протиаварійної автоматики енергосистем (доц. Г. П. Касьянов, доц. А. Д. Голота);
• теоретичних основ та технічних засобів передачі інформації (доц. В. Ф. Скриль, ас. О. С. Яндульський);
• диспетчерського та автоматичного керування енергосистемами (доц. О. І. Курсон, ас. О. А. Вульпе);
• моделювання електроенергетичних систем (проф. Ю. В. Щербина, доц. Д. Б. Банін);
• електричних вимірювань (доц. О. Г. Піскунов, доц. Л. В. Свєчніков, ас. О. С. Яндульський);
• електромагнітної сумісності (доц. А. Д. Голота);
• елементів систем автоматики (доц. О. І. Курсон, ас. М. П. Головатюк).

Крім викладачів вагомий внесок у створення лабораторій кафедри був зроблений завіду вачами лабораторій В. Р. Григорівим та Є. О. Ягельським.

В 1976 р. сумісним наказом Міненерго УРСР, Мінвузу УРСР та КПІ при кафедрі Автоматизації енергосистем створена Галузева науково-дослідна лабораторія “Автоматизація управління електричними мережами вищих класів напруги” (з 1995 р. ГНДЛ при ФЕА НТУУ “КПІ”) під науковим керівництвом проф. Ю. В. Щербини. З моменту відкриття ГНДЛ виконує розробку методичних, наукових та програмних комп’ютерних розробок по завданню Мінекоенерго України, НЕК “Укренерго”, Держенергонагляду України, електропостачальних організацій та крупних промислових підприємств. Сучасні розробки ГНДЛ підтримуються рішеннями Енергоринку та НКРЕ України. Основними напрямками робіт ГНДЛ є:

• техніко-економічні та економіко-організаційні проблеми розвитку електроенергетики України;
• методичні розробки по управлінню перетіканнями реактивної електроенергії на всіх рівнях ієрархії електроенергетичних підприємств;
• розробка та впровадження сертифікованих комп’ютерних комплексів по прикладним задачам (програмний комплекс РАОТВ).

Слід зазначити, що формування викладацького та науково-дослідного колективів кафедри завжди було в центрі уваги і часто продовжувалось в аспірантурі. Практично всі викладачі та науковці кафедри – випускники електроенергетичного факультету, а професор О. С. Яндульський, доценти О. Г. Балюн, О. А. Вульпе, О. І. Курсон, А. А. Марченко – випускники кафедри різних років.

Наступний етап розвитку слід визначити з 1993–1998 років, коли кафедру очолив проф. О. С. Яндульський.

В цей період вища школа України реформується згідно з прийнятим у 1992 р. законом “Про вищу освіту”. Для колективу кафедри це означало перш за все перехід на ступеневу підготовку фахівців, що мають відповідати новим економічним умовам та особливостям ринку праці на трьох кваліфікаційних рівнях: бакалавр, інженер-спеціаліст, та магістр.

З цією метою в напрямі методичної роботи суттєво переробляються навчальні плани, програми дисциплін (курсів), що забезпечуються кафедрою, готуються нові навчально-методичні посібники з урахуванням модернізації лабораторно-практичних занять, рейтингового контролю знань студентів, застосування ПЕОМ в навчальному процесі та одночасним переходом до викладення державною мовою; в напрямі модернізації матеріально-технічної бази створюється клас ПЕОМ та розширюється їх парк, проводиться модернізація навчально-лабораторного обладнання; в напрямі організаційної роботи з професійної орієнтації випускників переглядаються та формуються на нових засадах відносини з зовнішніми організаціями, впроваджується підготовка фахівців на контрактній основі як для стаціонарної, так і заочної форм навчання.

Новий етап розвитку кафедри припадає на 1999–2000 роки.

Для вирішення сучасних науково-технічних та виробничих проблем в галузі управління виробництвом, розподілом і споживанням електроенергії на основі найширшого використання інформаційних технологій, обчислювальної та мікропроцесорної техніки, сучасних систем автоматичного і автоматизованого управління, з ініціативи завідувача кафедри проф. О. С. Яндульського:

• обґрунтовується спеціальність підготовки фахівців “Системи управління виробництвом та розподілом електроенергії” та, виходячи з вимог сучасного ринку праці в електроенергетиці, підготовка фахівців здійснюється за трьома спеціалізаціями: “Автоматичне управління електроенергетичними системами (Релейний захист та автоматика)”, “Засоби інтелектуального управління електроенергетичними системами (Засоби диспетчерського, технологічного управління та інформаційних мереж)”, “Електроенергетичні комп’ютерні технології систем управління”;
• створюється науково-інженерний центр “Інформмережа” (директор О. С. Яндульський), що координує та виконує науково-дослідну роботу, а також здійснює підвищення кваліфікації керівного та виробничо-експлуатаційного персоналу підприємств електроенергетичної галузі;
• значно розширюються науково-виробничі зв’язки Галузевої науково-дослідної лабораторії Мінекоенерго “Автоматизація управління електричними мережами вищих класів напруги” (науковий керівник проф. Ю. В. Щербина);
• суттєво оновлюється матеріально-технічна база кафедри в напрямі широкого застосування сучасних мікропроцесорних систем управління, автоматики та релейного захисту, комп’ютерної техніки провідних фірм світу.

Сучасна кафедра автоматизації енергосистем – це навчально-методичний та науковий комплекс, на базі якого здійснюється:

• підготовка фахівців освітніх ступенів бакалавр та магістр за освітньою програмою “Управління, захист та автоматизація енергосистем” та трьома напрямами;
• підготовка та стажування наукових кадрів найвищої кваліфікації;
• підвищення кваліфікації фахівців співробітників електроенергетики на базі науково-інженерного центру “Інформмережа”;
• теоретичні та прикладні наукові дослідження з проблем автоматизованого керування електроенергетичними об’єктами на базі інформаційно-комп’ютерних технологій в структурних підрозділах науково-інженерного центру “Інформмережа” та ГНДЛ Мінекоенерго;
• розробка учбово-методичного забезпечення навчального процесу підготовки фахівців підвищення кваліфікації та наукового стажування.

В цей час на кафедрі розробляється багаторівнева система автоматичного збору і передачі інформації від мікропроцесорних пристроїв РЗА та реєстраторів аварійних процесів (система “АРГОН”). Система впроваджена на семи підстанціях 330–500 кВ, отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на програмну складову системи “АРГОН”.

Навчальний процес та науково-дослідні роботи на кафедрі здійснює висококваліфікований колектив викладачів та наукових співробітників, серед яких 1 д.т.н., професор, 8 к.т.н., доцентів, 1 к.т.н., асистент. За період існування кафедри підготовлено більше 800 фахівців стаціонарної форми та 200 – заочної та вечірньої форми навчання.

На випускників кафедри Автоматизації енергосистем завжди був великий попит в електроенергетиці, оскільки вони мають розширену фундаментальну та загально-інженерну підготовку, а також глибокі фахові знання з високим рівнем володіння інформацією та обчислювальною технікою.

На кафедрі значна увага приділяється міжнародним зв’язкам. Викладачі кафедри працювали в Університетах Тунісу, Алжиру, Афганістану та Куби. Підготовлені наукові кадри для Болгарії, Куби та Китаю.

Деякі співробітники кафедри є членами Міжнародного інституту інженерів електриків та електронщіків (IEEE), а проф. О. С. Яндульський  – почесний член та голова секції України IEEE.

Окремі студенти кафедри проходять включене навчання в Королівському технологічному інституті (КТН) Швеції.

Сучасний рівень підготовки фахівців для електроенергетичної галузі відкриває перед випускниками кафедри Автоматизації енергосистем найширші можливості для працевлаштування і цікавої роботи в електроенергетичних компаніях та в інших галузях промисловості, установах і фірмах, пов’язаних з розробкою та експлуатацією засобів інформаційного забезпечення, комп’ютерних технологій та пристроїв автоматики. Завдяки реалізації сучасних програм підготовки фахівців, що відповідають вимогам сьогодення, щорічний попит на випускників значно перевищує чисельність випускників кафедри.